Макогін Яків [Jacob (Yakiv) Makohin] – українсько-американський військовий, громадський діяч і меценат; народився 27 вересня 1880 р., ймовірно в селі В'язова Жовківського повіту австрійської Галичини (нині Жовківський район, Львівська область, Україна); помер 13 січня 1956 р. у Бостоні (Массачусеттс, США); похований на Арлінґтонському національному цвинтарі (Вірджинія, США).
У 1903 р. емігрував до США, а з 1905 р. до 1921 р. служив у Корпусі морської піхоти США. У 1917 р. набув американське громадянство. Згідно з деякими джерелами, під час Першої світової війни – а також пізніше – можливо працював для американської розвідки. У 1920 р. одружився з Сузаною Фаллон, яка, згідно з більшістю джерел, була дочкою заможного американського адмірала. Видавав себе за єдиного нащадка козацького гетьмана Кирила Розумовського, проте доказів цього не існує.
У 1920-х рр. здійснив часті подорожі у різні європейські країни, в тому числі в Австрію, Польщу, Румунію та Чехословаччину, де ввійшов у зв'язки з провідними українськими політичними діячами, головно з-поміж прихильників екзильних урядів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Під час подорожі до Львова у жовтні 1930 р. стрінувся з діячами Українського національно-демократичного об'єднання і зібрав інформацію про наслідки репресивних заходів польської влади проти українського населення, відомих як «Пацифікація». Після того, як влада дізналася про його дії, його затримано і видворено з Польщі.
Повернувшись до США, почав поширювати серед українців Північної Америки ідею об'єднання сил усіх українських еміграційних організацій для проведення інформаційно-політичної акції в Європі, яку він був готовий фінансувати. Отримав підтримку зокрема від Союзу Українців Самостійників у Канаді. У березні 1931 р. заснував у Лондоні Українське Бюро, яке мало бути головним центром зазначеної акції, а відтак подібні установи в інших європейських столицях, у тому числі в Женеві і Празі. У 1930-х роках часто відвідував Лондон у зв’язку з роботою Бюро.
У той час також багато подорожував між США, Канадою та іншими європейськими країнами, намагаючись бути в курсі міжнародної політики. Утримував зв'язки з українськими організаціями та політичними діячами у різних країнах і жертвував на українські справи, зокрема на Музей визвольної боротьби України у Празі. За його діяльністю, як у Сполученому Королівстві так і в інших країнах, спостерігала британська Служба безпеки. На початку Другої світової війни жив в Алассіо (Італія), звідки повернувся до США у 1940 або 1941 р. Після повернення до США відійшов від активної участі в українському русі.
Література
Сирота, Р., «Ніхто не знав, на кого він працював» // Українська Думка, 24 травня 2008 р., с. 4.
Zięba, A., “Jacob Makohin i jego Ukraińskie Biuro Prasove (1931-1939)”, Poludniowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu: Biuleten Informacyjny, 1995, Nr. 1; 65-67.
Zięba, A., Ukraińcy w Kanadzie wobec Polaków i Polski, 1914-1939, Kraków: Ksie̢garnia Akademicka, 1998, 316-24.