Соловій Володимир [Volodymyr Solowij, Solovii] – агроном, політичний діяч; народився 26 лютого 1892 р. у м. Львові в австрійській Галичині (нині Україна), помер 15 листопада 1958 р. в Монреалі (Канада).
Володимир Соловій
Навчався у Львові, Кракові та Вроцлаві. У 1919-1920 рр. радник дипломатичної місії Української Народної Республіки (УНР) у Данії. Між Першою і Другою світовими війнами активний в Українському національно-демократичному об’єднанні (УНДО). У 1935 р. кандидат від УНДО в окрузі Сянока на виборах до польського сейму, однак не був обраний.
З вибухом війни у 1939 р. виїхав з Польщі і дістався до Парижа, де ввійшов у зв’язок з екзильним урядом УНР і став заступником голови Українського Комітету, створеного урядом УНР. У жовтні 1939 р. за посередництвом Володимира Кисілевського інформував британське міністерство зовнішніх справ про становище українців у зайнятих Червоною Армією територіях Польщі і плани організації визвольної боротьби. У січні 1940 р. в Римі провів з представниками Організації Українських Націоналістів (ОУН) розмови, спрямовані на залучення ОУН до Українського Комітету.
В середині 1940 р. переїхав до Лондона як представник Українського Комітету й екзильного уряду УНР з повноваженнями відстоювати українські інтереси перед західними союзниками. Співпрацював з польським еміграційним урядом у Лондоні. У 1945 р. брав участь у створенні Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах, який відтак оформився в Союз Українців у Великій Британії. Один із секретарів лондонського Центрально-Європейського федерального клубу. У 1952 р. виїхав у Канаду.