Союз Українських Вояків у Польських Збройних Силах [Association of Ukrainian Soldiers in the Polish Armed Forces] – початкова організація, на підставі якої оформився Союз Українців у Великій Британії.
Після того, як у 1944 і 1945 рр. до Сполученого Королівства прибули перші більші групи (разом бл. 1 000) українців у складі Польських збройних сил (ПЗС), виникла думка про створення організації українців в ПЗС, на зразок існуючого тоді Союзу Українських Канадійських Вояків (СУКВ). Ініціатором проекту був Степан Яворський, який прибув до Сполученого Королівста в 1943 р. на вишкіл у польських військовоповітряних силах. У червні 1945 р. Яворський, за допомогою провідних членів СУКВ Богдана Панчука і Святослава Фроляка, а також передвоєнної української громади в Манчестері, розіслав українцям у ПЗС заклик у справі пропонованої організації, який викликав схвальний відгук.
28 серпня 1945 р. у домівці СУКВ у Лондоні відбулося засідання ініціативного комітету, в якому взяли участь Володимир Соловій, Микита Бура, Михайло Опаренко, Юрій Сальський і Степан Яворський. Присутні створили тимчасову управу ініціативного комітету, у склад якої ввійшли Бура (голова), Опаренко, Сальський і Яворський. Головними завданнями тимчасової управи були: розповсюдження серед українців у ПЗС інформації про створення «Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах», одержання дозволу від Головного штабу ПЗС на вступання українців до союзу, підготовка проекту статуту та організування загального з’їзду членів.
Польське командування не мало застережень щодо членства українців у новоствореній організації, за умовою, що вона не матиме військового характеру. Тому її перейменовано на «Союз Самопомочі Українців у Великій Британії» (при тому, первісна назва надалі використовувалася в деяких ситуаціях, наприклад у протоколах засідань тимчасової управи). Рішенням від 30 жовтня 1945 р. Шеф Головного штабу ПЗС надав дозвіл українцям в ПЗС належати до перейменованого союзу. До дня установчого з’їзду, який відбувся 19-20 січня 1946 р. в Единбурзі, тимчасова управа зареєструвала 670 українців, з яких 409 стали членами союзу. Крім більшості членів, яка знаходилася в Сполученому Королівстві, було 95 в Італії і 25 в Німеччині. У листопаді 1945 р. союз почав видавати щомісячний бюлетень «Наш Клич».
На з’їзді в січні 1946 р. був прийнятий, з малими поправками, проект статуту, підготовлений тимчасовою управою, і була обрана нова управа союзу. Згідно зі статутом організація отримала назву «Союз Українців у Великій Британії», під якою вона далі існує.
Серед українців в ПЗС, які допомагали тимчасовій управі в її роботі, були Сергій Нагнибіда, о. Антін Годис, Юрій Єнкала, Петро Пігічин, Юрій Олесницький, Теодор Турко, Володимир Совінський та Борис Мельничук.
Література
«За нами один рік праці» // Наш Клич, 25 вересня 1946 р., с. 2.
«Звіт із Першого Організаційного З’їзду Союзу Українців у Великій Британії» // Наш Клич, 29 січня 1946 р., додаток.
Марченко, І., «Десять років діяльности Союзу Українців у Великій Британії (1946-1956)» // Українська Думка, 25 квітня 1996 р., додаток (ювілейний випуск у 50-річчя СУБ, ч. 4).
Яворський, С., «Моя служба в польському війську і перші роки у Великобританії» // Альманах Українського Народного Союзу на рік 1987, Джерзі Ситі – Нью Йорк: Вид-во «Свобода».