Церковно-релігійне життя – церковна організація і діяльність українців у Сполученому Королівстві, спрямована на задоволення їхніх духовно-релігійних потреб.
Бере свій початок від греко-католицької громади Манчестера, яку на зламі 19–20 ст. створили українці з «першої хвилі» міграції. Під час Другої світової війни для українців у складі канадських збройних сил в Сполученому Королівстві були призначені військовими капеланами священики з Канади – греко-католицький і православний. Після війни українцям у складі польських збройних сил і колишнім воякам Дивізії «Галичина» душпастирську опіку надавали капелани обох віровизнань, які прибули з ними до Сполученого Королівства.
У 1947 р. в країні почався розвиток структур Української Греко-Католицької Церкви та Української Автокефальної Православної Церкви, які охопили своєю діяльністю практично всю Велику Британію та існують до сьогодні. Переважна більшість післявоєнних поселенців включилася в життя одної або другої церкви. Найчисельнішою стала УГКЦ, оскільки більшість поселенців прибула з Галичини або Лемківщини, де вона була традиційною церквою. У 1948 р. засновано Українське Євангельське Баптистське Братство, яке охопило бл. 150 вірних у чотирьох місцевостях, однак вже не є активним. У 1950 р. частина вірних відлучилася від УАПЦ і створила Українську Автокефальну Православну Церкву Соборноправну, яка діяла окремо до 1987 р., коли знову об’єдналася з УАПЦ. У Лондоні певний час діяла малочисельна громада сповідників Рідної Української Національної Віри.
Крім церков діяли також світські організації релігійного спрямування. У 1948 р. засновано Братство Св. Архистратига Михаїла при УАПЦ, 1948 р. – лондонське товариство українських студентів-католиків «Обнова», 1956 р. – крайове об’єднання Українського Християнського Руху. Поважні наслідки для життя греко-католицької громади в країні мав рух за створення патріархату УГКЦ, який зародився в другій половині 1960-их рр. в українській діаспорі. У 1975 р. на тлі справи патріархату постав внутрішній конфлікт в УГКЦ у Сполученому Королівстві, який тривав бл. 12 років. Ще в 1971 р. засновано Громадський Комітет за Патріярхат Української Католицької Церкви, спадкоємцем якого згодом стало Українське Крайове Патріярхальне Об’єднання (розв’язане у 2005 р.). У 1977 р. глава УГКЦ Патріарх Йосиф Сліпий заснував у Лондоні Українське Релігійне Товариство «Св. Софія».
Покоління післявоєнних українських поселенців у Сполученому Королівстві брало досить активну участь у церковно-релігійному житті. Відносини між вірними різних віровизнань загалом були дружні або нейтральні і не мали від’ємних наслідків для загально-громадського життя. Було чимало прикладів співпраці, зокрема між греко-католиками і православними. Серед нащадків післявоєнних поселенців участь у церковно-релігійному житті значно менша. Їхні батьки загалом старались надати їм релігійне виховання, однак на них також впливає секулярність, яка переважає в сучасному британському суспільстві. Унаслідок цього в багатьох місцевостях щораз менше осіб відвідує відправи в українських церквах. У Лондоні, проте, з 1990-их рр. чисельність учасників богослужінь у катедрах УГКЦ й УАПЦ значно зросла за рахунок новоприбулих мігрантів з України, які замешкали в столиці і навколо неї.