Українці в Сполученому Королівстві
Інтернет-енциклопедія
А Б В Г Ґ Д
Е Є Ж З І Й
К Л М Н О П
Р С Т У Ф Х
Ц Ч Ш Щ Ю Я
А Б В Г Ґ Д Е Є
Ж З И І Ї Й К Л
М Н О П Р С Т У
Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З
І Й К Л М Н О П Р С
Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М
Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Англійською

Марґолін Арнольд [Arnold Margolin] – юрист, дипломат, український і єврейський громадсько-політичний діяч; народився 17 листопада 1877 р. в Києві (Україна; тоді – Російська імперія), помер 29 жовтня 1956 р. у Вашинґтоні (США).

Арнольд Марґолін

Закінчив юридичний факультет Київського Університету і в Києві займався адвокатською практикою. До Лютневої революції 1917 р. був генеральним секретарем Південно-російського відділу Союзу боротьби за досягнення рівних прав євреїв, та провідним членом Єврейської територіальної організації в Росії. У 1918 р. назначений членом Генерального Суду Української Народної Республіки (УНР) а відтак – Державного Сенату, створеного гетьманським урядом. Після перебрання влади Директорією, при кінці 1918 р. назначений товаришем міністра закордонних справ УНР та членом дипломатичної місії УНР на Паризькій мирній конференції.

У травні 1919 р. відвідав Лондон з метою встановлення зв’язків з британським міністерством закордонних справ напередодні приїзду лондонської дипломатичної місії УНР. У листопаді 1919 р., після відходу з посади Миколи Стаховського, назначений головою місії, і 29 січня 1920 р. прибув до Лондона. 16 липня 1920 р. подав заяву про відставку, вважаючи, що місія не в силі надалі виконувати своє завдання, оскільки стало ясно, що Британія не готова надавати активної підтримки українським національним стремлінням. Після прийняття відставки в середині серпня, протягом декількох місяців був юридичним дорадником міністерства закордонних справ УНР у питанні зв’язків між УНР і новоствореною Лігою Націй. Спільно з новим головою лондонської місії Ярославом Олесницьким займався підготовчою роботою в справі прийняття України в членство Ліги.

У 1922 р. виїхав у США, де займався адвокатською практикою і викладав історію в кількох університетах. Був активний в українських еміграційних наукових установах і прихильником українсько-єврейського взаємного порозуміння. Перший президент Українського технічного інституту в Нью-Йорку (1954–55 рр.), професор права того ж Інституту (1954–56 рр.). Серед головних творів – «Украина и политика Антантьі» (1922), «The Jews of Eastern Europe» (1926), «From a Political Diary: Russia, the Ukraine, and America – 1905-1945» (1946).

РК

Література

Margolin A. From a Political Diary: Russia, the Ukraine, and America, 1905-1945. – New York, 1946.

Зозуля Я. А. Д. Марґолін: перший президент УТІ // Вісті. Український технічний інститут. – Нью-Йорк, 1957. – Ч. 5–6. – С. 1–6.

Ліхтен Й. Арнольд Марґолін: Його життя і праця // Сучасність. – Мюнхен, 1977. – Ч. 5. – С. 68-73.

Margolin A. Ukraine and Policy of the Entente. – 1977.