Семчишин Мирослав [Myroslav Semchyshyn] – педагог, журналіст, громадський діяч; народився 26 серпня 1910 р. в с. Почапи (Золочівський район, Львівська область, Україна; тоді – Золочівський повіт, Австрійська Галичина); помер 5 лютого 1999 р. в м. Чикаґо (штат Ілліной, США); похований на цвинтарі Елмвуд, біля Чикаґо.
1928 р. закінчив Золочівську гімназію і в 1928-33 рр. навчався на філософському факультеті Львівського університету (спеціалізація – україністика; згодом – славістика). 1933 р. здобув диплом магістра із слов’янської філології (наукова тема: «Дослідження козацьких прізвищ XVII ст.»). Після дворічної педагогічної практики і складення іспитів отримав диплом учителя гімназій та вчительських семінарій (1935 р.) і в 1936-38 рр. працював учителем української мови у філії Української академічної гімназії у Львові. 1939 р. подав до захисту дисертацію, але не встиг здобути докторат у зв’язку з початком війни. Був членом і бібліотекарем Українського товариства бібліофілів, заснованого 1936 р. у Львові. З 1937 р. – член Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) у Львові і секретар його Мовознавчої комісії.
Під час першої радянської окупації Галичини працював лектором української мови Львівського університету (осінь 1939 р.), старшим викладачем української мови і літератури в Педагогічному інституті у Львові (грудень 1939 р. – червень 1941 р.), науковим співробітником відділу мовознавства Львівської філії Академії наук УРСР (березень 1940 р. – червень 1941 р.). За часів німецької окупації працював членом редакції львівської радіостанції (липень – вересень 1941 р.), редактором українського відділу пресового агентства «Telepress» (вересень 1941 р. – січень 1943 р.), референтом шкільного відділу львівського заміського Українського Окружного Комітету (січень 1943 р. – червень 1944 р.), редактором щоденника «Львівські вісті» (червень – липень 1944 р.). У липні 1944 р. виїхав в Австрію, де працював у відділі культури Українського Допомогового Комітету у Відні (1944-45 рр.), а згодом викладав українську мову в таборовій Українській гімназії у Зальцбурзі (1945-46 рр.).
У середині 1946 р. переїхав до Сполученого Королівства, де один рік викладав польську мову і літературу у ліцеї, створеному Британським міністерством освіти для молодих емігрантів із Польщі. Із серпня 1947 р. до червня 1949 р. працював у редакції (до 18 березня 1949 р. – головним редактором) часопису «Українська Думка» (друкованого органу Союзу Українців у Великій Британії – СУБ). У 1948-49 р. був членом Ради СУБ і в той час очолював культурно-освітній відділ Головної Управи СУБ. З осені 1948 р. секретар британського Представництва Виконного Органу Української Національної Ради (УНРади), а також уповноважений ресорту (відділу) преси та інформації цього Представництва. У період з 20 листопада 1954 р. до 2 квітня 1955 р. був членом Президії УНРади від Українського національно-демократичного об’єднання (відновленого 1947 р. в Західній Європі). З червня 1947 р. очолював представництво НТШ на Велику Британію. У серпні 1948 р. на основуючих зборах британської філії Спілки Українських Журналістів на Чужині (яка згодом стала Товариством Українських Письменників і Журналістів у Великій Британії) обраний заступником голови. У 1948-49 рр. – редактор журналу Української Католицької Церкви у Великій Британії «Наша Церква». На конгресах у листопаді 1948 р. (Париж) і грудні 1949 р. (Лондон) обраний одним із заступників голови Міжнародної федерації вільних журналістів центральної і східної Європи та балтійських і балканських країн. З березня 1952 р. – член НТШ у Європі. Перебуваючи у Сполученому Королівстві, у 1954-55 рр. працював позаштатним співробітником Інституту для вивчення СССР у Мюнхені.
Восени 1955 р. емігрував у США (м. Чикаґо), де став засновником і редактором тижневика «Українське життя» (1955-61 рр.). З 1959 р. викладав російську мову в коледжах у Чикаґо (Райт Джуньйор Коледж та Елмгерст Коледж). З 1961 р. і до виходу на пенсію в 1978 р. працював в учительському коледжі, який в 1971 р. став Університетом Північно-Східного Іллінойу, де викладав польську і російську мову та літературу, а також германістику на посаді доцента (згодом – професора) кафедри слов’янської філології. У 1964 р. в Чикаґо заснував і очолював (до 1976 р.) Вищі освітні курси ім. Петра Могили для вчителів шкіл українознавства у США, де викладав українську мову, літературу й педагогіку. У 1973 р. створив Комітет зі сприяння українським студіям у штаті Ілліной, і став першим викладачем українознавчих предметів, які, завдяки заходам Комітету, було включено у програму навчання Іллінойського університету в Чикаґо (University of Illinois at Chicago Circle). У 1978-82 рр. викладав українську культуру й педагогічні предмети у філії Українського католицького університету в Чикаґо. Дійсний член НТШ у США (з 1980 р.), голова Чиказького осередку Товариства (1981-93 рр.).
Член комісій з освіти та виховання Світової координаційно-виховної ради при Світовому конгресі вільних українців, Українсько-американської асоціації університетських професорів, Асоціації українських вчителів у США, Товариства українських журналістів в Америці. Автор низки статей на виховні, освітні й культурологічні теми в українській періодиці довоєнної Галичини (з 1932 р.) та еміграції (в Німеччині та США), а також монографії «Тисяча років української культури (1985 р.) і спогадів про довоєнний Львів «З книги Лева» (1998 р.).
Література
Ukrainians in North America / Ed. by D. M. Shtohryn. – Champaign (IL), 1975. – P. 291.
Лужницький Г. Про автора і його працю // М. Семчишин. Тисяча років української культури: історичний огляд культурного процесу. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. – С. vi‑viii.
Незабутні роки: 1945–1950 / Гол. ред. М. Семчишин. – Нью-Йорк; Чикаґо, 1987. – С. 80–81.
Хроніка НТШ. – Львів; Нью-Йорк, 1996. – Ч. 87. – С. 184-185.
Семчишин М. З книги Лева. – Львів, 1998.
Мовчан Ю. З книги Лева // Свобода. – Джерзі-Сіті; Нью-Йорк, 1999. – 11 січня. – С. 20.
Pundy P. Prof. Myroslaw Semchyshyn, pedagogue and scholar in Ukraine and the diaspora // Ukrainian Weekly. – Parsippany (NJ), 1999. – 4 April. – P. 10, 23.