Українці в польських збройних силах – декілька тисяч українців, які під час і зараз після Другої світової війни прибули до Сполученого Королівста в складі Польських збройних сил (ПЗС), створених поза територією Польщі з метою боротьби проти Німеччини. Крім поляків, до складу ПЗС увійшли особи інших національностей, які були громадянами Польщі на початку війни, в тому числі українці із Західної України.
ПЗС на заході
Польські збройні сили «на заході», які складалися із сухопутних, повітряних і морських військ, були створені на підставі французько-польського військового договору після того, як у вересні 1939 р. німецькі і радянські війська зайняли Польщу. Це були збройні сили польського еміграційного уряду, однак на початку вони були головно під французьким командуванням, розташовані у Франції і на французьких територіях Середнього Сходу. На початку до їхнього складу ввійшли головно польські громадяни, які жили у Франції, та польські вояки, які з вибухом війни втекли з Польщі до Румунії та Угорщини, звідки згодом були евакуйовані у Францію.
Українці з польських збройних сил на з'їзді Союзу Українців у Великій Британії. Единбург, 1946 р.
Влітку 1940 р., після німецького вторгнення у Францію, біля 20 000 вояків ПЗС, разом з польським еміграційним урядом, були евакуйовані до Сполученого Королівства. Тут почалося формування сухопутних частин, підпорядкованих британському командуванню, які в 1945 р. отримали офіційну назву Перший польський корпус. У наступних роках склад корпусу доповнювався особами, які були перевезені до Сполученого Королівства з різних країн, або які вже були в країні і зголосилися до ПЗС. Особливо значну кількість осіб було перевезено з Франції після того, як у червні 1944 р. західні союзники відвоювали північну Францію. Це були польські громадяни, головно примусові робітники, призовники в німецьких військових формаціях та військовополонені, включені до ПЗС західними союзниками, які поступово звільняли території від німецької окупації.
Серед членів ПЗС, евакуйованих з Франції до Сполученого Королівства влітку 1940 р., було декілька українців. Між ними – Сергій Нагнибіда, Михайло Опаренко та Юрій Сальський, яких перед війною екзильний уряд Української Народної Республіки відрядив на контрактову службу в польські повітряні сили. Після відвоювання північної Франції західними союзниками, восени 1944 р. і на початку 1945 р. до Сполученого Королівства в складі ПЗС перевезено до 1 000 українців.
ПЗС на сході
Польські збройні сили «на сході» постали в серпні 1941 р. після німецького завоювання Радянського Союзу. На підставі польсько-радянського військового договору створено Польську армію в СРСР, як складову частину збройних сил суверенної Польської Республіки, однак підпорядковану радянському командуванню. Командиром армії назначено генерала Владислава Андерса. До неї приймали громадян Польщі, які в той час знаходилися в СРСР, зокрема військовополонених та депортованих. Армія первісно формувалася в Оренбурзькій області Росії, а на початку 1942 р. її переміщено до Ташкенту в Узбекистані.
У наступних місяцях, через погіршення польсько-радянських відносин, «армію Андерса» переміщено до Ірану та Іраку. Там її підпорядковано британському командуванню і на її основі створено Польську армію на Сході, до якої ввійшли також польські частини, які ще з 1940 р. творилися на Середньому Сході. У липні 1943 р. на основі Польської армії на Сході створено Другий польський корпус при Восьмій британській армії. Його переміщено в Палестину а згодом через Єгипет в Італію, де він брав участь у бою під Монте Кассіно та в інших операціях. Після закінчення війни корпус залишився в Італії. Після прийняття рішення про демобілізацію ПЗС, між травнем і листопадом 1946 р. корпус у повному складі переміщено в Сполучене Королівство.
Серед вояків Другого польського корпусу та його попередніх формацій були тисячі українців, вивезених у Сибір під час радянської окупації Західної України в 1939-1941 рр. Декого з них перевезено в Сполучене Королівство в різних часах з 1942 р. до закінчення війни. Це були головно кандидати на вишкіл у повітряних силах або поранені в бойових діях. У 1946 р. в складі переміщеного корпусу прибуло декілька тисяч українців (існують різні дані щодо їхньої кількості: у діапазоні від 3 000 до 6 000). Ще декілька українців прибули у 1947 і 1948 рр. з Палестини, де вони залишилися після переміщення корпусу в Італію у 1943 р.
Польський корпус підготовки і розміщення
Після демобілізації, більшість вояків ПЗС, в тому числі і більшість українців, вступила в Польський корпус підготовки і розміщення (ПКПР). Це була неозброєна складова частина британського війська, створена у серпні 1946 р. британським урядом з метою сприяння переходу до умов британського цивільного життя тих членів ПЗС, які бажали залишитися в Сполученому Королівстві (а не повернутися до опанованої комуністами Східної Європи). Набір у ПКПР розпочався у вересні 1946 р., і вступ до нього формально був на добровільній основі, однак британська влада намагалася, щоб всі колишні вояки ПЗС до нього вступили. Члени корпусу були розміщені по цілому Сполученому Королівстві у військових таборах, які поступово переходили на статус робітничих гуртожитків. Їм були створені умови для вивчення англійської мови, фахової підготовки, та ознайомлення з британськими установами. У той же час робилися заходи щодо їхнього працевлаштування. При кінці вересня 1949 р. корпус розв’язано.
В середині 1945 р., після закінчення війни, декілька українців із ПЗС почали заходи в напрямі створення Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах, який в січні 1946 р. оформився в Союз Українців у Великій Британії (СУБ). До приїзду в 1947 р. перших українців із статусом Європейських добровільних робітників більшість членів СУБ становили українці з ПЗС.
Література
Sword, K. with N. Davies and J. Ciechanowski, The Formation of the Polish Community in Great Britain 1939-50, London: School of Slavonic and East European Studies, University of London, 1989.