Українська Видавнича Спілка (УВС) [Ukrainian Publishers Limited] – підприємство, яке видавало власну друковану продукцію, а також надавало друкарські послуги різним українським організаціям у Сполученому Королівстві та іншим замовникам.
УВС була заснована в першій мірі з метою створення матеріальної бази для видавання журналу «Визвольний Шлях», який почав виходити 1948 р. заходами британського осередку Організації Українських Націоналістів (бандерівців). Формальне рішення щодо створення Спілки було прийняте 15 травня 1949 р. ініціативною групою, до якої ввійшли Роман Борковський, Володимир Василенко, Євген Гарасимчук, Григорій Драбат, Богдан Микитин, Василь Олеськів, В. Яворський. 27 червня Спілку офіційно зареєстровано.
Осередок УВС спочатку був у Манчестері, однак 1950 р. його перенесено до Лондона, де Спілка закупила будинок за адресою 28 Minster Road, London NW2. 1952 р. вона придбала другий будинок при 237 Liverpool Road, London N1, в якому поступово встановлено обладнання для складання тексту, друкування та оправлення видань, а при кінці 1962 р. закупила нове приміщення при 200 Liverpool Road, в яке було перенесено видавництво й друкарню.
Весною 1951 р. УВС стала видавцем журналу «Визвольний Шлях», хоча ще не мала можливості сама його друкувати. Восени 1952 р. вона власним лінотипом почала складати текст «Визвольного Шляху», як також й англомовного бюлетеня «Ukrainian Observer» Української Інформаційної Служби (УІС), яка діяла при УВС. З осені 1953 р. обидва видання вже друкувалися в друкарні УВС.
З 1954 р. УВС поширила свою діяльність, надаючи друкарські послуги різним замовникам. У серпні того ж року почала друкувати часопис «Українська Думка», що його видавав Союз Українців у Великій Британії (СУБ), а згодом і періодичні видання інших українських організацій у Сполученому Королівстві: «Ukrainian Review» (СУБ), «Сурмач» (Об’єднання бувших Вояків Українців), «Наша Церква» (Українська Католицька Церква), «Відомості» (Українська Автокефальна Православна Церква), «Юні Друзі» (СУБ), щорічний «Календарець Українця у Великій Британії» (СУБ).
Окрім друку книг і брошур на замовлення УІС, інших українських організацій та приватних осіб, в тому числі й з-поза Сполученого Королівства, УВС видавала багато власних художніх і нехудожніх книг і брошур, українською та англійською мовами. Друкована продукція видавництва включала також летючки, програмки, запрошення, святочні картки тощо.
Після смерті Степана Бандери в Мюнхені 1959 р. УВС стала власником залишених ним особистих предметів та меблів з його помешкання, які стали основою Музею Української Визвольної Боротьби ім. Степана Бандери. З 1962 р. музей був розміщений у будинку відділу СУБ у Ноттінґгамі, а 1976 р. був переміщений в будинок УВС у Лондоні.
1993 р. УВС об’єднано з УІС, яку 1978 р. зареєстровано як окрему спілку. УІС продовжила друкарську й видавничу діяльність УВС, яку формально розв’язано 1997 р.
Незмінним секретарем УВС був Василь Олеськів, головним директором у 1958-1988 рр. – Юліян Заблоцький, та керівником друкарні у 1952-1986 рр. – Ігор Гаврилів.
Література
Дещо про Українську Видавничу Спілку // Визвольний Шлях. – Лондон, 1956. – Ч. 1. – С. 123-127.
І. К. «Українська Видавнича Спілка» // Українська Думка. – Лондон, 1956. – 25 жовтня. – С. 4.
Олеськів В. Короткий нарис історії «Визвольного Шляху» і «Української Видавничої Спілки» // Визвольний Шлях. – Лондон, 1962. – Ч. 4-5. – С. 522-526.
Покальчук Ю. Українці у Великій Британії. – Львів, 1999. – С. 61-64.